неділя, 25 жовтня 2009 р.

Місто однієї вулиці

Не знаю чому, але вже дуже давно хотів відвідати місто Кіровоград (інколи в мене з'являються подібні нав'язливі ідеї...:).

Їхати довелося потягом через Київ, що, мабуть, трохи більше за часом ніж автобусом, бо доводиться робити "гак", але значно комфортніше. З Києва до Кіровограда йде лише один прямий потяг, і то як виявилося потім взагалі тільки один вагон, який відчіпляють десь у Знам'янці, вже у кіровоградській області. Це було моє перше здивування, коли я опинився на досить охайному, маленькому вокзалі в компанії ВЛ-60 та лише одного вагону, щоправда повністю заповненого пасажирами.:)

Перечекавши з годинку в залі очікування, я завантажився в першу ліпшу маршрутку, яка провезла мене фактично через усе місто. Вийшов я на вулиці 50 років Жовтня, недалеко від фортеці Святої Єлизавети. Що правда самої фортеці вже давно нема, залишилося лише місце де колись вона було. Зараз там парк та пам'ятники присвячені Другій Світовій війні.

Перейшовши річку Інгул, я попрямував до центру міста.


Центр міста вразив своєю контрастністю. Власне блукаючи вулицею Карла Маркса можна побачити старовинний пам'ятник відомому діячу "РКП(б)" Кірову, досить цікавий монумент присвячений річниці хрещення Русі, або ж оригінальний пам'ятник Богдану Хмельницькому. Та й сама вулиця по собі досить гарна.


Але зробивши декілька кроків право чи вліво, можна очікувати лише розчарування. Занедбаний парк ім. Пушкіна, в який я навіть побоявся заходити, чи абсолютно "голі" вулиці без жодного деревця. Все це навівало якийсь сум.

Зрештою "надивившись" вдосталь, я вирішив не чекати до вечора, щоб сісти на потяг до Полтави, а спробувати щастя автобусом. Маршрутка з номером 501 відвезла мене у потрібному напрямку.

"Новий автовокзал" виявився черговим розчарування. Я з жахом можу тільки представити що з себе представляє "старий". Будівля типового проекту, який я вже до речі бачив у місті Суми, виглядала зовсім не придатною для здійснення обслуговування пасажирів. Прямий автобус до Полтави (наступної точки моєї подорожі) вже пішов, тож довелося брати з пересадкою через Кременчук. Що ж давно я вже не катався на роздовбаних Лазах.:)

Далі буде...

четвер, 30 липня 2009 р.

Новий тролейбус від "Богдана"

Під час останньої подорожі до Хмельницького, я побачив досить незвичний для нашої країни тролейбус (принаймні до цього я подібного ще ну зустрічав, бо зазвичай тролейбусні управління у своєму розпорядженні мають старі ЮМЗ чи нові ЛАЗи або МАЗи):

Але цей тролейбус був зроблений на заводі "Богдан", основні виробничі потужності якого знаходяться в Черкасах. Власне, сам тролейбус представляє з себе зменшену і мабуть більше дешеву копію тролейбуса марки ЛАЗ, з деякими не дуже суттєвими відмінностями, та все одно приємно.:)

От тільки не знаю чому, але при гальмуванні електричний двигун (чи щось інше), видає просто приголомшливі звуки, після певної дози яких хочеться втекти від цього тролейбуса куди подалі.:) Сподіваюся в наступних моделях це виправлять.


неділя, 31 травня 2009 р.

І знову трохи Хмельницького

Подорожуючи по місту Хмельницький, як і в будь-якому іншому місті, можна натрапити на деякі пам`ятники.:)

Якщо ви приїдете потягом, імовірно ви не зможете не помітити пам`ятник Богдану Хмельницькому, що розташований безпосередньо перед виходом з вокзалу:

Взагалі, досить символічно, що гостей міста "зустрічає" саме той персонаж, на честь якого і воно і було назване (А точніше перейменоване у 1954. Стара назва - Проскурів).

Наступний у списку - іще славетний український герой і борець за правду, поет та художник. В народі просто - Тарас Шевченко:

Мабуть, не найцікавіший пам'ятник, але хоч якийсь. Розташований в однойменному парку, фактично в центрі міста.

І ще один герой, але вже СРСР, і трохи не такий живий - танк Т-34.43:

Коментарі мабуть зайві.:) Хоча варто сказати, що танк завжди має гарний вигляд і розташований на досить видному місці, на невеличкій площі на перехресті вулиць Кам'янецька та Купріна.

На останок не зовсім пам`ятник, скорші просто елемент дизайну - Барон Мюнхаузен.

Колись це був фонтан, який, мабуть своїми коштами побудували мешканці прилеглого будинку. Тепер цей витвір чекає нових спонсорів, або ж банальної загибелі. Буває...

неділя, 24 травня 2009 р.

Південний Буг на Хмельниччині

Нещодавно відвідував у справах місто Хмельницький, тож нарешті є новий матеріал.. :)

Цю світлину я намагався зробити ще взимку, але на жаль погода тоді зі мною не погодилася. Тож викладаю тільки зараз.


Острів у центрі абсолютно безлюдний. Хоча можливо колись на ньому вирощували тютюн козаки.:)

середа, 15 квітня 2009 р.

Південний Буг у всій красі

Заспівав би я вам пісню про Південий Буг, але не знаю жодної. Тому дивіться світлину і думайте про хороше.:)


Світлину зроблено з борту прогулянкового теплоходу "Михайло Пирогов".

вівторок, 31 березня 2009 р.

Пам'ятники Вінниці. ч. 2

Як і було обіцяно раніше, я продовжую екскурсію по пам'ятникам міста Вінниці. Сьогодні буде розглянуто декілька прикладів сучасної "творчості", архітектура незалежної України.

Пам'ятник вінницьким солдатам , що загинули протягом війни в Афганістані:

Чесно кажучи, архітектурний ансамбль цієї пам'ятки трохи засмутив. Ні за першого, ні за другого наближення, не стає зрозумілим кому цей пам'ятник встановлений (тобто, якби я цього не знав напевне, звісно). Власне і сам пам'ятник виготовлений досить неякісно. Не зрозуміло куди поспішали майстри, враховуючи те, що спорудження пам'ятки відбулося досить нещодавно (декілька років тому). Єдине, що заслуговує уваги це меморіальні таблиці, з іменами усіх загиблих вінничан у тій далекій вже війні. Розташований на території центрального парку.

Пам'ятник поету і письменнику Василю Стусу:

Ну це вже чесно кажучи щось. Відразу видно, що архітектор постарався, намагаючись підкреслити одвічну боротьбу людини за правду. Василь Стус це найвідоміший вінницький дисидент радянських часів, який за критику режиму був декілька разів заарештований і зрештою ув'язнений. Помер у тюрмі. Не можу сказати, що перечитав усі його вірші, але ті, в яких зображується прагнення людини до волі мене вразили. За іронією долі, а можливо просто за збігом, розташований на Першотравневій площі.

Ну і на останок самий веселий і не зрозумілий, як на мене пам'ятник, присвячений подіям листопада-грудня 2004 року (період так званої "Помаранчевої революції"):

Ой ну, що вам сказати. Коли я в перше це побачив, у мене чомусь з'явилося непереборне бажання роздобути "болгарку" та зрізати цей "витвір". Для чіткості - пам'ятник зображає дівчину, що стоїть на "апельсині", хоч може я і помиляюся. Я не пропустив практично жодного мітингу у нашому місті, присвяченому виборам президента, ім'я якого називати не можна.:) Я не шкодую згаяний час, бо зрештою для мене ті події були чимось особливим, чого в мене ніколи не було. Але ставити пам'ятники громадським заворушенням, роль яких в історії держави і міста, й досі туманна, якось по дурному.... Зрештою, нікого цей пам'ятник, крім мене мабуть не бісить, тож хай стоїть, символізує невиправдані мрії та сподівання. :) Розташований на невеличкій площі біля будівлі міської ради.

вівторок, 3 березня 2009 р.

Пам'ятники Вінниці. ч. 1

Життя триває, так само продовжується і наша нескінченна фотосесія.

Погода, у зв'язку з весною, почала трохи стабілізуватися, тож найближчим часом планую "увіковічнити" більшість пам'яток міста Вінниці. Визначних і не дуже.:)

Пам'ятник Михайлу Івановичу Пирогову (вул. Пирогова):

На околицях міста також можна знайти дім-садибу, в якій цей визначний хірург XIX cторіччя провів останню частину своєї життєвої "кар'єри".

Пам'ятник Михайлу Коцюбинському (пр. Коцюбинського) :

Неподалік від пам'ятника знаходиться "хатинка"-музей, в якій народився і провів перші роки свого життя відомий український письменник.

четвер, 12 лютого 2009 р.

Нідерланди: увісні і наяву

Взагалом Нідерланди країна вельми цікава. Кожний, хто сюди завітає, знайде тут те що йому потрібно. Чи це буде велич стародавньої архітектури, чи то бадьорий дух Європи, чи може дешеві і не дуже розваги з використанням марихуані, галюциногенних грибів або дівчат з місцевих публічних домів. Вибір за вами.:)

З усього що мене найбільше вразило, я може виділити п'ять позицій:

1. Завжди мріяв, ще з часів лекцій в університеті про європейську культуру, побачити справжній готичний собор. Надивився досхочу.:) Ну ніяк не можна порівнювати ці величні споруди, які залишилися з давніх часів, з церквами що ми маємо на Україні.

Собор Святого Івана у місті Хертогенбос:




2. Про села Нідерландів можна писати окрему розповідь. Це те, чого у нас ніколи не буде. Принаймні в найближчому майбутньому. Окрім загального "заасфальтовування" і майже міського центру, ми можемо побачити лише невеличкі ферми, де кожен хазяїн, сам собі господар і робітник. В його розпорядженні достатньо невелика ділянка землі (1-2 га) та різноманітна техніка. Звичайно зустрічаються і великі господарства, на яких в якості помічників виступають наймані робітники (зазвичай зі східної Європи). Окрім цього тут є школи, великі універсами і навіть автосалон. Що тут ще казати.:)

Невеличке місто-село (населення 5.5 тис. жителів) Хаарен, околиці:


3. Дороги Нідерландів, особливо швидкісні шосе, насичені рухом. Їх будують трохи за інакшою, більше дешевою технологією, ніж скажімо автобани Німеччини, але все одно це якість, до якої слід прагнути. Великі транспортні компанії надають послуги автобусного перевезення. Чіткий розклад, прозора і досить гнучка система оплати за проїзд.

Окремо хочеться сказати про авто, точніше їх кількість. Родина середнього статку, цілком може дозволити собі 1 чи 2 автомобілі, і звичайно ж це буде не супер дорогий Лексус чи Бентлі. Більшості населення тут вистачає розуму придбати собі економний, надійний автомобіль. Також, якщо вірити розповідям, нікому навіть в голову не прийде "купити" собі права. Хоча навчання і здача екзамену процес досить тривалий і дорогий. Водії іздять акуратно (навіть 80-ти річні бабусі.:), а пішоходи сміливо стають на "зебру", навіть не дивлячись по сторонах (що казати, швидкість руху по місту обмежена 30-40 км.).

Звісно, окрему роль у транспортній системі Нідерландів слід виділити велосипедам. І якщо автомобілем може похвастати не кожен (мова звичайно не про доросле населення), то велосипеди є у всіх, починаючи від малого до старого. Для велосипедистів в місті і за містом створені велосипедні доріжки.

Автобусна станція в місті Хертогенбос:


4. Наступним культурний шоком були черги на залізничних вокзалах, точніше їх відсутність.:) Наскільки швидше і зручніше придбати квиток у спеціальному автоматі, розрахувавшись готівкою чи карткою. Жах.:) Насправді справжніх поїздів у Нідерландах практично немає, такі поїзди можна побачити тільки у великих містах, і прямують вони у міжнародних напрямках (Англія, Німеччина, Франція і т.д.). Переважна більшість залізничного транспорту, це такі собі швидкісні, комфортабельні "електрички".

Слід згадати один цікавий випадок, який трапився під час досить тривалої подорожі до міста Маастрихт. На одній з проміжних станцій, де ми зупинилися, ми простояли досить довго, як для 10-хвилинної зупинки. Врешті решт, по внутрішньому радіо, нам повідомили, що потяг далі не йде, бо сталася якась аварія попереду. Ми вийшли з вагону, знайшли біля вокзалу автобусну зупинку і сіли в автобус, по тому самому квитку, (в подібних ситуаціях, залізниця користується послугами спеціалізованої фірми, яка має власні автобуси). Проїхавши проблемну ділянку, ми знову сіли у потяг і дісталися омріяного місця.:)

Потяг місцевого сполучення прибуває на вокзал Ейндховена:


5. Окремо хочеться розказати про вищі навчальні заклади.
Один факт того, що тут не кожен після школи обов'язково йде навчатися до ВНЗ, вже змушує задуматися. Звісно навчання платне, але кожен студент може розраховувати на повернення практично усіх коштів у вигляді стипендії. Звісно якщо в нього будуть гарні оцінки, а такі заробити не так вже й легко. Також забудьте про хабарі і про все те болото, яке можна зустріти в усіх без винятку університетах України. Тут до навчання ставляться дуже серйозно.

Головна будівля Технічого Університету в місті Ейндховен:

На останок хочеться згадати декілька міфів пов'язаних з Нідерландами. По перше, офіційна мова країни - нідерландська, вона лише дещо схожа на німецьку, але насправді різниця досить суттєва. По-друге, назва країни зовсім не Голландія, а Королівство Нідерланди. Голландією частина країни була дуже давно.:) Ну і по третє, легальна марихуана, гриби і повії, це зовсім не головні здобутки країни .:)

середа, 11 лютого 2009 р.

Маастрихт

Ще одне місто Голандії в якому обов'язково за нагоди потрібно побувати - Маастрихт. Місто, в якому залишилося мабуть чи не 50% історично-архітектурних пам'яток Нідерландів.

Нажаль акумулятор фотоапарату розрядився дуже швидко, ще до того, як я дістався найцікавішої частини міста. Тому всі "перлини" залишилися поза кадром, тільки в моїх спогадах.:) Можу лише сказати, що в цьому місті я бачив всі відомі мені стилі европейської архітектури (романський, готика, бароко).

Вид з мосту на річку. На задьному плані досить стародавний міст збудований десь у ХІІІ ст. (дозволений тільки для пішоходів):

Вид з того самого місця на собор, виконаний в романському стилі:

понеділок, 9 лютого 2009 р.

Амстердам

Влітку 2008-ого мені пощастило на протязі двох тижнів перебувати у Голандії. Країні маленькій, але напрочуд цікавій. Можна сказати, що я зміг подивитися на світ зовсім з іншої, до цього практично невідомої мені сторони.

Наступні декілька "випусків" будуть присвячені цілковито Королівству Нідерланди.

Відкриває наш обзор місто, яке прийнято вважати столицею країни - Амстердам. Для мене було великою несподіванкою взнати, що справжня адміністративна столиця - Гаага.

Амстрердам - найбільше місто Голандії і знаний центр туризму. Практично весь історичний центр міста вкривають числені канали, які будувалися мабуть з початку середньовічної епохи. Звісно більшість туристів їде сюди подивитися зовсім на інше і можливо дечого спробувати.:) Хоча починати знаймство з країною з цього міста я б не радив, бо насправді решта міст Голандії досить суттєво відрізнються. Спілкуючись з одним з корінних голандців, ми дійшли висновку - що це зовсім "інша Голандія".

Типова картина з центру Амстердаму, неподалік від кварталу "червоних ліхтарів" (фотографувати там не можна).

субота, 31 січня 2009 р.

Столиця Київ

Восени 2007-ого я також був у Києві (проїздом, коли повертався з Сум додому:). Мабуть чи не єдиний раз, коли у мене при собі був фотоапарат.

Про Київ розповідати не бачу сенсу. Це столиця і найбільш відоме місто України. Центр нашого невеличкого всесвіту.:)

Тої осені мені вдалося зняти один з численних мостів через ріку Дніпро. Погода була не дуже: туман і хмарність, але вийшло досить цікаво.

пʼятниця, 30 січня 2009 р.

Трохи про Суми

В місто Суми я потрапив досить випадково, завдяки одному зі своїх численних знайомих надбаних за роки мого перебування в мережі інтернет. Одразу після закінчення університету у 2005-ому, я закинув всі свої вінницькі справи і вирушив на пошуки пригод до міста, яке на 1 рік стало моїм домом.

Не зважаючи на те, що я поїхав звідти (а можливо, навіть, просто втік) не в кращому гуморі, я не шкодую про те що на рік став сумчанином. Це був цікавий досвід.

Місто Суми засноване у 1652 році козацькими переселенцями. Сучасне населення - 290 тис. жителів. В місті знаходиться одне з найбільших підприємств України - СМНВО ім. Фрунзе.

Останній раз я там був восени 2007-ого року і навіть не знаю, коли я там буду ще. Побачимо.:) На пам'ять в мене залишилась світлина, зроблена на березі річки Псел (найбільшої в області).


четвер, 29 січня 2009 р.

Трохи Хмельницького

Здається в минулому повідомленні було забагато букв, спробую виправитися.:))

Місто Хмельницький, друге по значенню в моєму житті. В цьому місті я прожив без перерви 13 років, практично від самого народження. Дитячий садок, школа, перші друзі, перше кохання і т.п.:)

Місто назване на честь Богдана Хмельницького у 1954 році (300 років з Переяславської угоди). До цього це був Проскурів. Вік міста - приблизно 580 років (заснований на початку XV ст.) Населення - 250 тис.

Знайомство з Хмельницьким продовжимо з його пам'ятників.

Богдану Хмельницькому (один з двох):Воїнам, загиблим в Афганістані (1979-1989):


В наступному випуску буде трохи про місто Суми, третє у списку моїх особливих міст.

середа, 28 січня 2009 р.

Трохи про Вінницю

Свої "нотатки" я хочу розпочати з міста Вінниці, в якому я народився і якому присвятив 12 років свого життя. Це місто посідає найважливіе місце в моєму житті, що тут ще сказати....

Vinnitsa is beautiful city in the central part of Ukraine..... так розпочиналася одна з англійських тем, які мене довелося колись вчити на екзамен з англійської мови. Можу сказати, що я з цим твердженням цілком згодний.:)

Місто Вінниця, що розташоване в центральній частині України, є столицею одноіменної області. Населення - приблизно 380 тис. жителів. Засноване, за історичними даними, десь у 1362 році, литовськими князями.
Серед особливостей можна виділити - вищий навчальний заклад - 4 шт., кінотеатр - 4 шт., драматургічний театр та ляльковий театр, льодовий палац - 2 шт., боулінг клуб - 2 шт., практична відстутність важкої промисловості, та береги річки Південний Буг.

І саме про Південний Буг, піде далі мова. Є таке одне особливе місце на його берегу, яке я дуже полюбляю. Саме з нього була зроблена нескінчена кількість світлин в різні часи та за різної погоди.

Навесні:

квітень 2008 Взимку:

січень 2009

понеділок, 26 січня 2009 р.

Перша

Ну, що ж. Давно в голові кружляла думка щодо створення власного журналу для своїх світлин та, можливо, подій що з ними пов"язані. Побачимо що з цього вийде.:) Найближчим часом викладу світлини Вінниці та трохи Хмельницкього. До зустрічі.:)