Південний Буг у всій красі

Заспівав би я вам пісню про Південий Буг, але не знаю жодної. Тому дивіться світлину і думайте про хороше.:)

Світлину зроблено з борту прогулянкового теплоходу "Михайло Пирогов".

Пам'ятники Вінниці. ч. 2

Як і було обіцяно раніше, я продовжую екскурсію по пам'ятникам міста Вінниці. Сьогодні буде розглянуто декілька прикладів сучасної "творчості", архітектура незалежної України.

Пам'ятник вінницьким солдатам , що загинули протягом війни в Афганістані:

Чесно кажучи, архітектурний ансамбль цієї пам'ятки трохи засмутив. Ні за першого, ні за другого наближення, не стає зрозумілим кому цей пам'ятник встановлений (тобто, якби я цього не знав напевне, звісно). Власне і сам пам'ятник виготовлений досить неякісно. Не зрозуміло куди поспішали майстри, враховуючи те, що спорудження пам'ятки відбулося досить нещодавно (декілька років тому). Єдине, що заслуговує уваги це меморіальні таблиці, з іменами усіх загиблих вінничан у тій далекій вже війні. Розташований на території центрального парку.

Пам'ятник поету і письменнику Василю Стусу:

Ну це вже чесно кажучи щось. Відразу видно, що архітектор постарався, намагаючись підкреслити одвічну боротьбу людини за правду. Василь Стус це найвідоміший вінницький дисидент радянських часів, який за критику режиму був декілька разів заарештований і зрештою ув'язнений. Помер у тюрмі. Не можу сказати, що перечитав усі його вірші, але ті, в яких зображується прагнення людини до волі мене вразили. За іронією долі, а можливо просто за збігом, розташований на Першотравневій площі.

Ну і на останок самий веселий і не зрозумілий, як на мене пам'ятник, присвячений подіям листопада-грудня 2004 року (період так званої "Помаранчевої революції"):

Ой ну, що вам сказати. Коли я в перше це побачив, у мене чомусь з'явилося непереборне бажання роздобути "болгарку" та зрізати цей "витвір". Для чіткості - пам'ятник зображає дівчину, що стоїть на "апельсині", хоч може я і помиляюся. Я не пропустив практично жодного мітингу у нашому місті, присвяченому виборам президента, ім'я якого називати не можна.:) Я не шкодую згаяний час, бо зрештою для мене ті події були чимось особливим, чого в мене ніколи не було. Але ставити пам'ятники громадським заворушенням, роль яких в історії держави і міста, й досі туманна, якось по дурному.... Зрештою, нікого цей пам'ятник, крім мене мабуть не бісить, тож хай стоїть, символізує невиправдані мрії та сподівання. :) Розташований на невеличкій площі біля будівлі міської ради.

Пам'ятники Вінниці. ч. 1

Життя триває, так само продовжується і наша нескінченна фотосесія.

Погода, у зв'язку з весною, почала трохи стабілізуватися, тож найближчим часом планую "увіковічнити" більшість пам'яток міста Вінниці. Визначних і не дуже.:)

Пам'ятник Михайлу Івановичу Пирогову (вул. Пирогова):

На околицях міста також можна знайти дім-садибу, в якій цей визначний хірург XIX cторіччя провів останню частину своєї життєвої "кар'єри".

Пам'ятник Михайлу Коцюбинському (пр. Коцюбинського) :

Неподалік від пам'ятника знаходиться "хатинка"-музей, в якій народився і провів перші роки свого життя відомий український письменник.

Нідерланди: увісні і наяву

Взагалом Нідерланди країна вельми цікава. Кожний, хто сюди завітає, знайде тут те що йому потрібно. Чи це буде велич стародавньої архітектури, чи то бадьорий дух Європи, чи може дешеві і не дуже розваги з використанням марихуані, галюциногенних грибів або дівчат з місцевих публічних домів. Вибір за вами.:)

З усього що мене найбільше вразило, я може виділити п'ять позицій:

1. Завжди мріяв, ще з часів лекцій в університеті про європейську культуру, побачити справжній готичний собор. Надивився досхочу.:) Ну ніяк не можна порівнювати ці величні споруди, які залишилися з давніх часів, з церквами що ми маємо на Україні.

Собор Святого Івана у місті Хертогенбос:

2. Про села Нідерландів можна писати окрему розповідь. Це те, чого у нас ніколи не буде. Принаймні в найближчому майбутньому. Окрім загального "заасфальтовування" і майже міського центру, ми можемо побачити лише невеличкі ферми, де кожен хазяїн, сам собі господар і робітник. В його розпорядженні достатньо невелика ділянка землі (1-2 га) та різноманітна техніка. Звичайно зустрічаються і великі господарства, на яких в якості помічників виступають наймані робітники (зазвичай зі східної Європи). Окрім цього тут є школи, великі універсами і навіть автосалон. Що тут ще казати.:)

Невеличке місто-село (населення 5.5 тис. жителів) Хаарен, околиці:

3. Дороги Нідерландів, особливо швидкісні шосе, насичені рухом. Їх будують трохи за інакшою, більше дешевою технологією, ніж скажімо автобани Німеччини, але все одно це якість, до якої слід прагнути. Великі транспортні компанії надають послуги автобусного перевезення. Чіткий розклад, прозора і досить гнучка система оплати за проїзд.

Окремо хочеться сказати про авто, точніше їх кількість. Родина середнього статку, цілком може дозволити собі 1 чи 2 автомобілі, і звичайно ж це буде не супер дорогий Лексус чи Бентлі. Більшості населення тут вистачає розуму придбати собі економний, надійний автомобіль. Також, якщо вірити розповідям, нікому навіть в голову не прийде "купити" собі права. Хоча навчання і здача екзамену процес досить тривалий і дорогий. Водії іздять акуратно (навіть 80-ти річні бабусі.:), а пішоходи сміливо стають на "зебру", навіть не дивлячись по сторонах (що казати, швидкість руху по місту обмежена 30-40 км.).

Звісно, окрему роль у транспортній системі Нідерландів слід виділити велосипедам. І якщо автомобілем може похвастати не кожен (мова звичайно не про доросле населення), то велосипеди є у всіх, починаючи від малого до старого. Для велосипедистів в місті і за містом створені велосипедні доріжки.

Автобусна станція в місті Хертогенбос:

4. Наступним культурний шоком були черги на залізничних вокзалах, точніше їх відсутність.:) Наскільки швидше і зручніше придбати квиток у спеціальному автоматі, розрахувавшись готівкою чи карткою. Жах.:) Насправді справжніх поїздів у Нідерландах практично немає, такі поїзди можна побачити тільки у великих містах, і прямують вони у міжнародних напрямках (Англія, Німеччина, Франція і т.д.). Переважна більшість залізничного транспорту, це такі собі швидкісні, комфортабельні "електрички".

Слід згадати один цікавий випадок, який трапився під час досить тривалої подорожі до міста Маастрихт. На одній з проміжних станцій, де ми зупинилися, ми простояли досить довго, як для 10-хвилинної зупинки. Врешті решт, по внутрішньому радіо, нам повідомили, що потяг далі не йде, бо сталася якась аварія попереду. Ми вийшли з вагону, знайшли біля вокзалу автобусну зупинку і сіли в автобус, по тому самому квитку, (в подібних ситуаціях, залізниця користується послугами спеціалізованої фірми, яка має власні автобуси). Проїхавши проблемну ділянку, ми знову сіли у потяг і дісталися омріяного місця.:)

Потяг місцевого сполучення прибуває на вокзал Ейндховена:

5. Окремо хочеться розказати про вищі навчальні заклади.
Один факт того, що тут не кожен після школи обов'язково йде навчатися до ВНЗ, вже змушує задуматися. Звісно навчання платне, але кожен студент може розраховувати на повернення практично усіх коштів у вигляді стипендії. Звісно якщо в нього будуть гарні оцінки, а такі заробити не так вже й легко. Також забудьте про хабарі і про все те болото, яке можна зустріти в усіх без винятку університетах України. Тут до навчання ставляться дуже серйозно.

Головна будівля Технічого Університету в місті Ейндховен:

На останок хочеться згадати декілька міфів пов'язаних з Нідерландами. По перше, офіційна мова країни - нідерландська, вона лише дещо схожа на німецьку, але насправді різниця досить суттєва. По-друге, назва країни зовсім не Голландія, а Королівство Нідерланди. Голландією частина країни була дуже давно.:) Ну і по третє, легальна марихуана, гриби і повії, це зовсім не головні здобутки країни .:)

Маастрихт

Ще одне місто Голандії в якому обов'язково за нагоди потрібно побувати - Маастрихт. Місто, в якому залишилося мабуть чи не 50% історично-архітектурних пам'яток Нідерландів.

Нажаль акумулятор фотоапарату розрядився дуже швидко, ще до того, як я дістався найцікавішої частини міста. Тому всі "перлини" залишилися поза кадром, тільки в моїх спогадах.:) Можу лише сказати, що в цьому місті я бачив всі відомі мені стилі европейської архітектури (романський, готика, бароко).

Вид з мосту на річку. На задьному плані досить стародавний міст збудований десь у ХІІІ ст. (дозволений тільки для пішоходів):

Вид з того самого місця на собор, виконаний в романському стилі:

Амстердам

Влітку 2008-ого мені пощастило на протязі двох тижнів перебувати у Голандії. Країні маленькій, але напрочуд цікавій. Можна сказати, що я зміг подивитися на світ зовсім з іншої, до цього практично невідомої мені сторони.

Наступні декілька "випусків" будуть присвячені цілковито Королівству Нідерланди.

Відкриває наш обзор місто, яке прийнято вважати столицею країни - Амстердам. Для мене було великою несподіванкою взнати, що справжня адміністративна столиця - Гаага.

Амстрердам - найбільше місто Голандії і знаний центр туризму. Практично весь історичний центр міста вкривають числені канали, які будувалися мабуть з початку середньовічної епохи. Звісно більшість туристів їде сюди подивитися зовсім на інше і можливо дечого спробувати.:) Хоча починати знаймство з країною з цього міста я б не радив, бо насправді решта міст Голандії досить суттєво відрізнються. Спілкуючись з одним з корінних голандців, ми дійшли висновку - що це зовсім "інша Голандія".

Типова картина з центру Амстердаму, неподалік від кварталу "червоних ліхтарів" (фотографувати там не можна).

Столиця Київ

Восени 2007-ого я також був у Києві (проїздом, коли повертався з Сум додому:). Мабуть чи не єдиний раз, коли у мене при собі був фотоапарат.

Про Київ розповідати не бачу сенсу. Це столиця і найбільш відоме місто України. Центр нашого невеличкого всесвіту.:)

Тої осені мені вдалося зняти один з численних мостів через ріку Дніпро. Погода була не дуже: туман і хмарність, але вийшло досить цікаво.